**** (поминки горя)
Моя гора стоїть на березі моря
на моїй горі - моя земля
на моїй землі ростуть кущі і вишні
на них співають пТИці і гудуть джмелі
над ними свіТИть сонце і гуляють хмари
і падають, сміються з них дощі чи сльози
по ній гуляють принци - великі і маленькі
невидимі дівчата там плетуть вінки
між ними в'ються дивні шалі і мандрівні плітки
на гору часом сходять діТИ
і бавляться в суницях складаючи вірші
по святах на гору повзуть всі змії
справляТИ можна тільки тут свої їм шабаші
а я чекаю що пройду всі гори
навчуся плаваТИ в морях
забуду те як зветься горе
згадаю ТИшу лона і в трунах
тоді всі змії зроблять льолю
чи зроблю я її сама
народжу я свою манюню
в той самий день на ТИх святочних поминках
і чорний маг у білих й ТИхих шатах
із кучерями дум своїх на всіх вітрах
молиТИметься долі колисковими
за наше росозоряне дитя
тоді гора моя розсунеться
й родиТИме щороку чи щодня
і ми спитаємо як дихаТИ коли любов задушлива
тоді казки вже будуть колихаТИ
багаті стебла зернові
і вперше я не знаТИму як треба
ридать під сонцем в самоті
як треба малюваТИ радість щастя
і як псувать незаймані листки
з журнальних і газетних публікацій
я зроблю жовті-жовті літачки
несказані слова вкрадуть мої джмелі
невислані лисТИ сховаються у вишнях
непройдені дороги то піски
тоді лишень із заходу
до мене до старої й мирної
з кишенями наповненими сміхами
і т и м е ш й т и м е ш
ТИ
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
