ми старіємо тоді....
а точніше починаємо відчувати свій вік і відведений нам час на землі коли з житття відходять наші
кумири....
близькі...
друзі...
особливо однолітки і молодші...
коли твоя власна епоха дитинства-юності-молодості вже більше ніколи не буде огорнута теплом їхніх поглядів....
я знаю, миколаю, тобі не під силу зробити їх живими....
але самі тільки думки про цих людей вже роблять мене добрішою і кращою
ТО Ж ЯКІ ТО БУЛИ ВЕЛИКІ ЛЮДИ З ВЕЛИКИМИ СЕРЦЯМИ
дякую ВАМ що я маю ВАС в своєму серці